Ульф Старк не любить простих книжок. У текстах мають бути почуття, які ми знаємо в житті, радісні чи сумні. Мають бути роздуми, тривоги, страх і невпевненість, але також надія на краще, віра в майбутнє. Про це письменник говорив у різних інтерв’ю, і про це він говорить своїми текстами.

„Маленька книжка про любов” — історія про дуже серйозні речі: війну, тугу за батьком, нужду і несправедливість, і про не менш серйозне перше кохання. Зимою ми всі завжди чекаємо на дива. От і Фред чекає і вірить у них понад усе! Його тато на війні, вони із мамою у скрутному становищі, а перед самими канікулами ще й дісталася догана від вчительки! Але наш головний герой не втрачає надії, бо він, здається, закоханий. Його обраниця — Ельса — дівчина незвичайна. У неї руде кудряве волосся, сильні руки, вона погано справляється з математикою, а ще гугнявить. Що такого викликало у хлопця це тепле почуття, що він відчуває, дивлячись на Ельсу? На Фреда чекають маленькі пригоди та труднощі, іспит з любові, а також трохи дива... Без нього ніяк не можна, бо наближається Різдво!

„Мій друг Персі, Баффало Білл і я”. Ульф знайомить свого друга Персі з радощами сільського життя. Разом вони проводять незабутнє літо: втілюють потаємні мрії, дуркують, спілкуються з нестерпним Ульфовим дідусем і дізнаються про таємничого Баффало Білла. А Ульф навіть спізнає нещасливе кохання.
У своїй легкій, трохи сумовитій і разом з тим дотепній манері, Ульф Старк розповідає про життя, дружбу, любов — і завжди знаходить для них новий, несподіваний і глибокий погляд.

"Тоді я був просто Ульф". Ульф Старк, як завжди, дотепно й невимушено говорить про складне, цього разу він розповідає про свої дитячі й підліткові роки. Тут його перші поцілунки і перші серйозні книжки, творчі експерименти і втеча з дому, змагання, вигадки, дивацтва і врешті — велика мрія стати письменником.
Що з цього правда, а що ні, вирішувати вам. Ульф іноді й сам не знає, наскільки далеко його можуть завести власні фантазії. Бо це не так уже й просто — бачити щось таке, чого не бачать інші, і ділитися з усіма своїми уявними світами.

„Диваки і зануди” – типова нетипова історія. На дванадцятирічну Симону враз звалилося чимало проблем: переїзд до іншого місця, що їй зовсім не подобається, зведення безтурботної матусі з вітчимом, який ні в чому не догоджає дівчині, втрата улюбленого собаки Кільроя, звістка про скору смерть дідуся, нова школа, де все напружує і дратує. Але згодом все стає цікавіше.
За іронією долі, Симону приймають у школі за хлопця. І дівчина вирішує дотримуватися цього образу. Одразу постає багато питань: чи довго вона буде так ховатися від інших, а що як про це дізнаються батьки, та взагалі як вона себе буде поводити, прикидаючись хлопцем?

«Золоте серце» — повість про першу дитячу закоханість, про любов до музики і про те, як важливо навчитися грати серцем. А ще про те, як вміти любити когось по-справжньому, коли тобі лише дванадцять років. Людвіґ намагається з’ясувати, як же можна показати комусь свої почуття і як довести, що вони правдиві.
Виявляється, любити когось — це не просто знати, які в цієї людини очі, волосся, руки. Це знати, яка в неї душа.